Природа умивається дощем,
І вже скидає втому після спеки,
Під краплями дощу закохані лелеки
Танцюють вальс під співи солов’їв.
У теплу зливу огортаються поля,
Від спраги сонях аж змарнів красою,
Та вранці свіжою він вмиється росою,
Й щасливим поглядом полине в небеса.
Ідуть дощі, змиваючи жагу,
І свіжість у життя вливається струмками,
А вир стихії нас з буденними думками
Безжально поглина в безодню відчуттів
Ідуть дощі… Я чую їх вночі.
Як по шибках вистукують морзянку.
Крізь сон ці звуки слухаю до ранку,
З перекликами звуків цвіркунів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2017
автор: Світлана Воскресенська