…Твоя квола гітара не могла наздогнати звук…
…Вимикач був надто далеко від кольору мого індиго… Надвоє мову – напам’ять слово…
…Зовсім недалеко самотність… Лише акорд – ривок…струна рветься, а палець ламається…
…А крик – не наш….Росте не з нас… Незнайомий, не вітається, але налітає і співає… Пісні згинів. ...Пісні ран….
…Твоя квола гітара нікудишня!!!
…Ні, я не білявка, я ненадовго сюди – кілька обертів стрілок і тут пилюка…. Курева і трухнява…Гітара давно ніяка…. А хліб давно проріс у мені…. Їжі не треба.... Моя пустеля – моя бухта…. Ні по що, але ж про воду.. .Як пірнає в моє індиго вік, час і ріст… І піст.... …Я забула про нього…. І шість… Шість малих нерозчесаних доль, кудлатих, з вузлами... В’яже і в’яже…Плете і плете…Запах ннннудний... Нині надзвичайно, бо мій синій не злий, а просто не поважає твою гітару…
…Або ти викидаєш її – або мій індиго викинеться з мене… Годинник тоді не допоможе, і пісок не повернеться до клепсидри…. І льон не зацвіте, бо мій колір заплутається в струні …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72523
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.05.2008
автор: жорстока