Ой біда у діда Власа... Не дає бабуся м'яса!
Розболілась голова, день болить вона і два.
Дід розсердивсь. Що ж робити?
Хоче бабцю залишити!
Дід бабусі: — Залишу!
А бабуся: — Не прощу!
Розболівся уже й зуб. Дід не хоче їсти суп!
— Пам'ятаєш, — каже дід, — цілував тебе, де біб?
— А згадай, як цвіла гречка, ти які казав словечка?!
— Там, де щавлик підростав, соловейко нам співав.
— А у лузі, де калина, говорив, що я єдина!
— Де розкішний розцвів мак, цілував тебе я як?
— А у лісі коло дуба я гладила твого чуба!
— Біля річки, там де міст, читав вірші, мов артист.
— Під вербою, там де став, що мені ти обіцяв?!
— А як виріс пастернак, носив тебе на руках.
— Як у полі розцвів мак... що було там? То є як?!
— То хороше було діло... ти й сама того хотіла...
—І кого ж я шанувала?! Пиріжечки випікала!
— Їв тоді я, аж хрумтіло... І тепер щось закортіло.
Залишився один зуб. Ото ж треба їсти суп! —
посміхнувся дід у вуса.
— Не прощу!— йому бабуся. Біля нього грізно стала,
та м'ясця чомусь підклала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725188
Рубрика: Гумореска
дата надходження 23.03.2017
автор: Надія Башинська