Я зустрінусь з літом десь у полі,
Де вітри гуляють в самоті.
Виллю сум з душі на видноколі,
Й попрощаюсь з ним у гіркоті.
Розкажу, як зустрічала ранки,
Милувалась росами й дощем,
Й на зорі,оспівані світанки,
Проводжала в сутінки з плачем.
Розповім про квіти й буйні трави,
І магічний голос цвіркуна.
Про гінкі нескошені отави,
Що п янять,мов зілля чаклуна.
Я зізнаюсь в щирості й любові,
Й відпущу в таємну світлу путь.
Перерву позмову напівслові,
Щоб вже подих осені відчуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725078
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.03.2017
автор: Світлана Воскресенська