А я пишу, мов долю вишиваю,
Торкаюсь я пера свого.
Пишу і душу в це вкладаю,
Плету своє мереживо думок.
А ті думки лексемами лягають
На білий аркуш, мов в ріллю зерно.
Думками долю свою вишиваю –
Це все від Бога в спадщину дано.
А я пишу, немов би під диктовку,
Біжить курсор – думки летять-летять.
І забуваю виставляти коми,
Бо думку вже не зможу наздогнать.
А що там коми? Час для них знайдеться,
І виправляти синтаксичні помилки.
А думка все летить і не запнеться.
За нею треба встигнути завжди.
А я пишу, мов долю вишиваю,
Торкаючись найтонших почуттів.
І скарб дарований майстерно розвиваю,
Напевне так Всевишній захотів.
© Тетяна Гриндула 27 лютого 2017 р. (23 год. 02 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725003
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2017
автор: Гриндула Тетяна