В одному великому місті жила дівчинка Катруся, маленький янгол – з рудим волоссям та блакитними очима. Було їй вісім років, вона дуже любила малювати, любила коли дощ, а потім раптом підіймається веселка з чудовими кольорами, любила море та гратися з м’ячем у воді, взагалі як всі діти любила мріяти.
Колись, взимку, було дуже холодно та вона побачила біля під`їзду самотнього, маленького кошеня. Він тулився до стіні, як би намагаючись зігрітися, але весь тремтів від холоду. Катруся узяла його собі та принесла до дому. Мама з татом спочатку пожурили доньку, але потім прийняли нового домочадця.
Катруся добре доглядала кошеня та скоро з нього виріс шикарний кіт, такий же рудий, як сама дівчинка. Він був грайливий, іноді було схоже, що він грає в хованки, та дуже любив сонечко та сонячних зайчиків, ганявся за ними, як скажений. Вночі, коли всі в хаті засинають, він забирався до катрусиного ліжка, та спав біля її ніг. Це було так чудово та ніжно, та ще ніхто не знав, що це кіт не простий, це кіт, який виконує мрії.
Одного разу трапилося нещастя – Катруся зламала ногу та тепер не може гуляти на вулиці та ходити. Кіт бігав коло неї, хотів гратися, але Катруся могла тільки сидіти біля вікна та дивитися на все крізь віконне скло. Тоді кіт встрибував їй на коліна та співав свої котячи пісні. Катруся, дивлячись у вікно, починала мріяти. Ось – на дворі хлопчик впав з гойдалки, гарно було б мати нові гойдалки та гірки. Діти б добре гралися та й не падали. Час йшов, ось мама покликала вечеряти, а там і ніч кружляє за вікном та запалює зірки, самотній місяць гойдається у нічному океані.
Кіт все знає про катрусину мрію. Ніхто не бачив, як він потрапив на вулицю і тоді… Він зізвав усіх своїх братів-котів, та почалася робота. Вони працювали усю ніч. Але не даремно, нові гойдалки та гірки стояли на дитячому майданчику.
Вранці, після сніданку Катруся сіла біля вікна. О, це диво ! Звідси узялися нові гойдалки та гірки? Кіт тільки муркнув та встрибнув до Катрусі на коліна.
Катруся вдома часу не гаяла, вона вже вміла добре читати та узяла книгу «Снігова королева». Їй так сподобалося, що у казці діти виростили троянди. Ось би у нас під вікнами виросли троянди – подумала Катруся та зітхнула. А кіт все співав свої пісні, та чув дитячі мрії та думки.
Вранці мама виглянула у вікно та здивувалася – Катруню, побач в нас під вікном виросли троянди, як це можливо? Катруся теж побачила троянди та сказала мамі – я тільки вчора про це мріяла, щоб було як в казці. Ще одне диво!
А кіт ходив коло Катрусі та й мурчав. День пройшов як завжди. Та вночі кіт спав біля ніг Катрусі. А дівчинці наснилося, що до неї прийшов лікар у білому халаті та шапочці. Вона дивиться на нього та розуміє, що вона його бачила – це кіт, він посміхається та каже – завтра, Катрусю, ти будеш ходити як і раніше, тебе знімуть гіпс та все буде добре, я знаю, я не простий кіт. Я кіт, який виконує мрії.
Вранці, коли сонце вже заглядає у вікна,Катруся піднялася у доброму настрої,
потріпала кота за вухо, він мурчав, витягуючи лапи та вигинаючи спину. У кімнату зайшла мама та сказала Катрусі, що вони поїдуть сьогодні до лікарні.
Коли вони прийшли у лікарню, то їх там зустрів лікар у білому халаті та шапочці точно так, як уві сні. Катрусі зробили рентген, лікар подивився, та зробив висновок, що все добре та гіпс можна зняти. Катруся дуже зраділа. Тепер я знову зможу бігати та гратися зі своїми друзями.
Вдома Катруся обійняла свого котика, та сказала, що він надзвичайний кіт. А він ніби то посміхнувся, та промуркотів – я знаю! – на своїй котячий мові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724974
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 22.03.2017
автор: Ниро Вульф