А скільки разів ти боялась лиш тіні
Ще тих світанкових дитячих страхів.
Завмирала в душі, бо в новому видінні
Так чаруюче хтось знов до тебе летів.
А скільки разів ти сміялась від болю,
Бо знову у серці все хтось розтоптав.
Щоразу собі насміявшись уволю,
Ти сонце стрічала в світанку заграв.
А потім летіла чимдуж вверх до світла,
Полишивши тінь від печалі й жалю.
Знов зірка надії у темряві квітла
Видінням чудним в небесах з кришталю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724835
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2017
автор: ОднаДумка