ПОЕТОВІ
Неможливо жити без поезії,
Що із музою римується в експресії,
Без паперу, без пера я гину,
Не живу без боротьби, без миру.
Що тоді, можливо, залишається?
Бачу, лист кленовий колихається,
Чую, як клекочуть журавлі,
Відлітаючи у теплії краї.
Відчуваю запашну, палаючу, –
Листопадну осінь, не зважаючи
На дощі, на мряку, на гнилу траву,
Я кохаю це! я так живу!
Неможливо жити без поезії!
Ще у цьому світі є професії,
Які, хліб насущний добуваючи,
Не руйнують світ людській, палаючий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2017
автор: Вікторія Бондаренко