Бути твоїм ліхтариком,
Світити лише для тебе.
Щоб не розтанув маревом
Боятись поглянути в небо.
Ранку чекати з острахом,
Знову і ще раз спалахую,
Щоб не закінчити пострілом,
Стану я вільною птахою.
Пригорнути крилом твою голову,
Лебедину пісню співаючи.
І загинути в вічному мороці,
У вікно тебе виглядаючи.
Ти побачиш тіло холодне,
По щоці пробіжить одинока сльоза.
Вмить подумаєш, треба сховати,
Але раптом вона ще хоч трохи жива?
Помацаєш пульс десь під горлом у пташки,
Відчуєш, що мабуть його і нема.
Зберешся з думками, візьмеш лопату
Й копатимеш яму таємно, наче будеш ховати слона.
Я сидітиму, усміхаючись,
Біля ліжка на небесах.
Може й справді нам не судилося?
Може й справді це не наша вина?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2017
автор: Закохана в небо