[i]Можна сісти і сльози лити,
Нарікаючи на життя,
Та весна.. і ці перші квіти
Роблять світлими почуття.
Можна сісти посумувати,
Перечитуючи листи,
Та птахи почали співати
І звучать в голові пісні.
Можна згадувати про втрати.
Пожаліти себе і всіх
Та ж весняні зелені шати,
Цей весняний в легенях сміх…
Не дає про сумне згадати,
Віє радістю, як на гріх.
Тож не будемо з нею грати,
Все одно вже вона в крові.
Ця весна та її поради,
Ці весняні прекрасні дні.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724764
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.03.2017
автор: Марина Панфьорова