Стояв в неділю біля церкви
жебрак старий.
Спина боліла, ноги стерпли
був ледь живий.
Ішов до Храму на молитву
побожний люд.
Хтось жебракові дав пожертву,
а хтось - осуд.
Хтось не дивився йому в очі,
хтось дав п'ятак.
Ще хтось сказав: "Робить не хоче,
проп'є все й так."
Ішли повз нього гарно вбрані
старі й малі.
Нові сорочки вишивані,
мешти нові.
І раптом вдарив жебрачину
поважний пан.
Аж похитнувся бідачина
в очах туман.
Услід напаснику лиш мовив:
"Щастя тобі!"
І більше й слова не промовив,
схиливсь в журбі.
Малий хлопчина все те бачив
і запитав:
"Чому йому ти все пробачив
й щастя бажав?"
І рукавом утер сльозину
старий жебрак.
"Лиш нещасливий б'є людину
в лице отак..."
Оксана Максимишин-Корабель
20 березня 2017 р.
Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724581
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2017
автор: ОксМаксКорабель