Забули люди на землі,
Про слово відданість та честь.
Забули люди на землі
Заради кого він воскрес.
Невже даремно кров пролита,
І ніс за нас тяжкий той хрест.
За все що Він учив прощати
За все що Він і сам прощав.
Ціною власного життя,
Хотів Він нас чогось навчити,
І скільки мук Він переніс,
Щоб ми могли надалі жити.
А що отримав Він за це?
Вінок терновий, шкіру різав,
Батіг свистів все знов і знов.
Ті сквернословні язики,
Що душу брудом поливали,
Хотіли Його болем довести,
Лишень почути, чого чекали.
Даремно... Даремні їхні сподівання,
На що надіялись вони.
Він знав, який чекає його шлях.
Яку ціну віддати доведеться.
Всім серцем він любив людину,
Яка «зрадником» назветься.
І пильно в очі він дививсь,
Коли йому в лице плювали,
Він вірив в людську доброту,
Навіть тоді, коли його розп'яли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724546
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 20.03.2017
автор: Kubinec