Повітря пахне пилом і дощем
Гроза – ось-ось – готова вже зірватись!
А я готовий стати річчю! Вашим плащем!
Аби Ваших плечей торкатись!
Ви – моя мавка! Ви п’єте мою душу!
На брудершафт із вічністю. Маленьким ковтками
Пробачте! Але сказати мушу!
Я божеволію!я марю Вами!
Я знаю, що Ви скажете! – що Ви попереджали!
Що так не можна до людей звикати!
І ці слова, гостріші ніж кинджали
Впиваються у серце, що навіть не почало заживати
Я бачу Вас у снах! Щоночі!
І так не хочу прокидатись!
Ваші уста.. усмішка.. і Ваші карі очі!
Я просто хочу їх торкатись..
Мені достатньо, щоб Ви були щасливою!
А я змирюсь. Душа заплаче з небом
Дощем. Грозою. Весняною теплою зливою
Але так хочеться хоч трохи щастя і для себе
Без Вас не можу жити! Чесно!
Я пробував навчитись! Не виходить! Ну ніяк!
Ви- моє диво! Ви – моя Принцеса!
Моя зоря.. моя троянда.. мій Їжак..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2017
автор: Барский