Знаєш, прийму тебе любого.
Ти найкраще, що було й є.
В тобі щось є і від святого.
Ти один такий. Ти моє.
Знаєш, довгі у нас молитви.
І кохання одне на світ.
Забувати потрібно битви.
Не згадати в мільйон й сто літ.
Знаєш, я тебе так кохаю,
Що мішаю у склянці біль.
І під вербою закопаю
До одного з наших весіль.
Цілуватись, бо щось так гірко.
Обніматись, бо не було
Тебе днів в мені, Боже, стільки.
Повернувся... Все... Відлягло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2017
автор: Відочка Вансель