Ось, трішки мого божевілля.
Я не винна, воно у мені живе.
І творить у душі свавілля,
Хоча, воно вже рідне таке.
Його я люблю, і його ж проклинаю,
Без нього не можу, із ним іду в бій.
Із ним просинаюсь і спати лягаю.
Йому завжди раді у хаті моїй.
Я дихаю ним, і ним надихаюсь,
Я знаю, така вже на світі доля моя.
Нести божевілля у маси, і каюсь,
Воно захопило моє власне "я".
Пробачте всі ті, хто досі ще вірить
У правильність світу, в несправжність дива.
Я знаю, потрібно лише захотіти,
Й твоя божевільність теж стане жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724310
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2017
автор: Закохана в небо