Каруселі-літа́...
Де між трав загубився ти ніби малий,
Де дерев розумію я шепіт ясний,
Де веселка сміється з небес до землі,
Від зими до весни снять фіалкові сни.
У дитинство ведуть босоногі сліди.
Де матусині очі щасливі завжди
Й зігріває всіх усмішка та золота,
Каруселі домчать у дитячі літа!
*
Каруселі-літа́...чи літа́ –карусель...
І таке найдорожче і трепетне все!
Нам іще нащебечуть весну соловˊї,
Позбирають перлинки в пахучій траві!
Все тут наше: рибалки, скакалки й мˊячі,
Ось на фото всі разом, погляньте, ми всі,
Таємниці і " классики" , ляльки й дзвінки ...
Всі для нас, дорогенькі мої земляки!
Стри́бнув сонячний зайчик в долоню мені,
Й серце стука, бо всі почуття на землі
Не замінять таємного того чуття....
Й нас чекає ще довге-предовге життя!
*
Каруселі-літа́...чи літа́ –карусель...
І таке найдорожче і трепетне все!
Нам іще нащебечуть весну соловˊї,
Позбирають перлинки в пахучій траві!
Зупиняю думками свою карусель....
Тихий вечір крилом доторкнувся осель –
Оксамитово-теплий і ніжно-щемкий...
Але, як же не хочеться звідси іти!
Шоколадку б з тобою ділити навпіл,
Ти ж на "велик" сьогодні мене запросив.
Та...темніє, друзяшки, додому пора...
Мама кличе... до завтра всім, «банда» двора!
*
Каруселі-літа́...чи літа́ –карусель...
І таке найдорожче і трепетне все!
Нам іще нащебечуть весну соловˊї,
Позбирають перлинки в пахучій траві!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724300
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)