Не раз стоїш ти мов на варті,
Стоїть солдат у тишині,
А Україну лиш на карті
Ти бачиш або часом ні.
Круг тебе майже чужі люди
І мову чуєш не свою,
Куди не ступиш-скрізь ,усюди
Ти бачиш націю чужу.
А вдома,вдома твої діти
Й старі батьки тебе там ждуть.
Вони сумні,хочуть радіти
Але з тривогою живуть.
Бо знають-ти на чужині
І що не солодко тобі.
Чому на нашій Україні
Вже не потрібні трударі?
У нас такі земні простори,
Така родюча є земля!
Ви оновляли б доли й гори
І з вами була би сім"я.
Я чую серцем і душею,
Що скоро зміняться верхи
І над країною моєю
Засяють світлості зірки.
Прийдуть,повернуться наймити,
Стануть у себе до труда
І будем,будем краще жити,
Бо ми вартуємо добра.
Микола Берездецький.
15.03.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724179
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2017
автор: Дашавський поет