Немає в пам’яті народній,
Ніхто не знає, як було…
Цього немає в книжці жодній,
Як в світ прийшов старий Дніпро.
І заповняючи долини,
Із вихилясами удаль,
Через пороги він полинув
І так заграв, немов скрипаль.
Його меандри, наче вени,
Стрічали доньок і синів.
Та українські в нього гени
І він Вкраїну полюбив.
Десна і Прип’ять бігли в гості,
Шумів у плавнях очерет.
Дніпро летів, летів не просто,
У нього був життя портрет.
Він розливався по долині,
Чого тут тільки не було?..
Тече й донині в Україні,
Гордість країни – наш Дніпро!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724150
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.03.2017
автор: Віталій Назарук