Бува, наткнешся на граніт,
Не намагайсь пробити лобом.
Твердий занадто моноліт.
Тікай від нього ти прожогом.
***
Коли біжиш, дивись під ноги,
Спіткнешся, важко буде встать.
Не думай тут про допомогу.
В той час усі кудись спішать.
***
Не тільки звірі нас кусають,
Є люди з ядом в язиці.
Вони ні за що покарають,
Дістануть вас до дна душі.
Та час тут швидко розбереться:
Для чого все це і кому.
Назад тому все повернеться,
Всі непереливки йому.
***
Як набереш проміння в руки,
Пошли тепло в серця людей.
Врятуєш ти їх від розпуки,
Притисни ніжно до грудей.
***
Усі в гостях ми на землі,
І шляхом йдем усі єдиним.
Ми свого щастя ковалі,
Якщо коваль не звір -ЛЮДИНА!
***
Прости мене. За що? Не знаю...
Але прошу тебе, прости.
На тебе я не нарікаю,
Хоч знаю: винуватий ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724076
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 17.03.2017
автор: Н-А-Д-І-Я