Різнотрав’ю в верболозах тісно.
В чисте небо вкраплені орли.
Предки тут побудували місто.
Миргородом дружно нарекли.
Мали гарну вдачу, щиру душу,
Незвичайно теплий блиск очей.
Серед міста вирили калюжу,
Певне, для породистих свиней.
Гумору у них було доволі.
Тож калюжа ширилась без меж,
Щоб було про що писать Миколі
Гоголю-Яновському. Авжеж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2017
автор: Галина Будянська