У СІМ’Ї ВОЛЬНІЙ НА ВКРАЇНІ
Говорить вірі, вітер на просторі,
Про волю у кипучім безбережжі.
Вона нескорена неначе море,
Грозу проходе бурі і пожежі.
В очах ясних вона немов зірниця,
За лісом, за горою, на леваді.
Біжить пливе нічого не боїться.
Вітри її зовуть до себе радо.
Орлині крила, у створі синяви.
Краса верховна з рідного міжгір’я,
Духмяні подихи квітів і трави,
Надія й радість щирого довір’я.
Зраділа віра в обіймах вольності,
У серці сила, світиться сльозина.
Ясна, свята у душевній гордості,
Пішла в сім’ю, до неньки України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2017
автор: davud