Ми вперше і в останнє

Ми  вперше  і  в  останнє
Живемо  в  світі  цім,
Це  розуму  світання
Під  небом  голубім.

Навіщо  ми  живемо?
Прийшли  навіщо  в  світ?
Працюємо  і  жремо
Щоб  наший  ріс  живіт.

Ще  сваримось  й  воюєм
За  землю  і  грошву,
Перемогли  –    святкуєм,
Що  маєм  булаву.

Щоб  правити  сусідом,
Щоб  працював  на  нас
Та  йшов  за  нами  слідом
Як  нам  підлеглий  клас.

Якщо  війну  програли
Ми  плачемо  ридма,
Бо  в  рабство  ми  попали
Щоб  працювать  дарма.

А  де  ж  повага  й  братство
Щоб  мирно  жити  всім?
А  не  тягти  багатство
Лише  у  власний  дім.

Нажерлись  чи  голодні
Всі  зникнем  в  небуття,
Колись  там  чи  сьогодні
Закінчиться  життя.

А  ми  живем  мов  звірі,
Хоч  розум  є  у  нас
Думки  плекаєм  сірі,
Хоч  маєм  стислий  час.

Щоби  добро  робити,
У  спілкуванні  жить
І  наший  світ  любити,
А  злості  не  творить.
15.03.17.  



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2017
автор: Георгій Грищенко