Поруч
(Сонет)
Біля мене дівчина сидить.
Я старий. Вона – доволі юна.
Що ти, безпардонне серце? Цить!
Чом у жилах, крове, ти буруниш?
В парі ми – як з північчю блакить.
Різні з різних інструментів струни.
Я собою здатний відтінить
те, яка ця дівчина красуня.
Свіжий і згасаючий вогонь.
Аж ніяка і новітня мода.
Надто рвійні і притихлі води –
враження таке від нас, либонь.
Ніби Есмеральда й Квазімодо
із роману Віктора Гюго.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723788
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2017
автор: Анатолій Загравенко