А світ як був, таким і залишився:
Читаєш ці події всі сумні.
І як би ти до Бога не молився,
Все рівно хтось палає у вогні.
Когось війна поклала у могилу,
Комусь печаль накинула петлю.
Яку б то в Бога попросити силу,
Щоб просто вбити цю зловіщу тлю.
А світ як був, таким і буде далі,
І літ твоїх все менше на землі.
А поки ти міняв свої сандалі,
Мільйон ідей розвіялось у млі.
Шліфуємось. Вмираємо. По колу.
Додумався, сказав, і знов помер.
Розумні носять думку цю до столу:
Та чи слова поборють цих химер?
А світ як був,.. до біса далі стрічку!
Як важко всім достукатись в серця.
Безмозкий, в хаті, запали-но свічку.
Хай всі йдуть споглядати на мерця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723741
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2017
автор: Андрій Конопко