Так сумно стрічати світанки,
хоч й гарно щебечуть птахи...
березовий сік ось із ранки
сочиться у баки скляні...
Просверлені до серцевини,
опущені долу гілки...
по різаних жилах стікають
сльозинок криштальних струмки.
І плачуть так кожную весну...
й загоюють рани гіркі,
а після, усе ж, розпускають
наповнені сонцем бруньки.
Галина Рибачук-Прач
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723708
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.03.2017
автор: Галина Р