Життя побило і не раз,
аж падав він навзнак.
І каменем ставав алмаз...
Але вставав однак.
І знову падав з висоти.
Був пан, а вже - бідняк.
Кричав із туги й самоти...
Але вставав однак.
А вставши, знову падав ниць,
Хоч би хто дав п'ятак.
Не встане вже, хто так от... ниць
А він ще встав однак.
І він пішов до мудреця:
..." Ну скільки ж можна так,
то мука є, а не життя,
то встав, то знов - навзнак..."
"Бо ти живий, поки встаєш,
а, вмреш, не зможеш так.
Упав - вставай, бо ти живеш,
Радій життю, дивак..."
Оксана Максимишин-Корабель
Португалія
15 березня 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723676
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.03.2017
автор: ОксМаксКорабель