Викинутий і забутий
Із «божого володіння».
Не вимолив я спокути
Не вистачило терпіння.
Пішов, але без образи,
Хоч варто було… Навіщо?
Усе пригадав відразу…
Казали, що доля віща.
Тепер хоч живу я інше,
Та маю своє у думах,
А з раю вже попелище
І ходять «боги» у сумах.
Простив і забув наразі
Для чого усе вертати?
Хвалитися у відвазі?..
То краще в душі мовчати.
Живу, як звичайні люди,
Поділись завидки й пиха,
Недарма в народі кажуть:
Немає добра без лиха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723673
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2017
автор: Віталій Назарук