Твоє волосся, очі, губи.
Маленька постать, та така прекрасна.
Тобі не треба гучних слів, широкої фігури.
Лиш полум'яний світ все навкруги прикрасить.
Порух руки, тремтіння слів потрібних,
Ти запахом мене чаруєш враз.
Підтримаєш рукою в мить падіння,
А потім зникнеш без зайвих образ.
Я пам'ятаю кожен погляд,
В усі шпариночки душі моєї він проник.
Ти дав надію, щастя, вогник,
А потім раз. І просто зник.
Як маю я чогось чекати?
Вже краще кинутись каменем вниз.
Ніж час від часу згадувати і благати,
Щоб ти прийшов і до себе притис.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2017
автор: Закохана в небо