Чого мовчиш, огидний світе?
За що вбиваєш наші діти?
Ридає Матінка- Землиця,
Зерно не хоче колоситься.
Залита кров'ю Україна:
Чорнезна хустка та руїна,
Молебні, стогін та гроби:
-Врятуй нас, Боже, від біди!
За що нас топчуть люті злидні?
Чого ми світові огидні?
У чім провина українця,
Що захлинається по вінця?
Не має місця в своїй хаті,
Де пшениці ростуть багаті,
Ліси, вугілля та бурштин-
Народу... лиш дирявий тин.
Кладуть на плаху Україну,
Народ згинають на коліна,
Знов зашморг люду зготували:
-Ви, мою доленьку прокляли.
Продали волю, честь...загАлом,
Диявол править своїм балом,
Та гроші вічності не мають,
Сатанські діти теж сконають.
Чого мовчиш, огидний світе?
Небесний рай...вкраїнські діти,
Свічки, молебні та гроби:
-О, Боже, Україну збережи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723482
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.03.2017
автор: Леся Утриско