[i](жаданчик)[/i]
Гаразд, не будемо говорити більше про це, забули.
Облишимо цю тему назавжди і не згадаємо ніколи.
Давай про інше, про щось нове, про те, чого іще не було.
Давай про майбутнє, завтрішнє, або ж он про ті матіоли,
що ростуть у твоєму квітникові під твоїми вікнами.
Котрі щоранку прокидаються разом з тобою.
Вони знають тебе, закохані у тебе і є свідками,
твоєї чарівності, жіночності, вони натхненні твоєю красою.
Саме тому вони такі запашні, такі ж самі сині
як твої очі, у котрих можна втопитися
як у озері, що немає дна, у озері лебединім
Стати частиною цього озера і назавжди в нім залишитися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2017
автор: Олександр Крутій