Ганна Чубач Жiнка - Женщина

Пускай  мне  судьбою  назначены  муки.
 Не  камень  на  плечи,  а  целый  обвал.
 Но  к  счастью  я  буду  протягивать  руки,
 Я  буду  молиться  на  свой  идеал.

 И  пусть  вновь  судьба  обездоленно  плачет,
 И  вновь  против  ветра  идти  кораблю,
 Я  -  все-таки  сильная,  что-то  да  значу,
 Ребенком  красивым  я  мир  удивлю.  

 Навалятся  беды  -  развею  упрямо,
 Подступит  тоска  –  я  смогу  промолчать.
 Немеркнущий  светоч:  я  -  женщина,  мама,
 Последняя,  яркая  Бога  свеча!

 И,  кто  меня  бросит,  -  покинутым  будет.
 Кто  словом  осудит  –  судим  будет  сам.
 Небесно-земная  —  такой  вечно  буду!
 Такой  я  достанусь  грядущим  векам!


 Перевод  стихотворения  Ганны  Чубач:

 Нехай  мені  доля  вготовила  муки.
 Не  камінь  на  плечі,  а  цілий  обвал.
 Я  буду  до  щастя  простягувать  руки,
 Я  буду  молитись  на  свій  ідеал.
 Нехай  моя  доля  знедолена  плаче,
 Карає  і  мучить  нестерпним  життям,
 Я  –  все-таки  сильна,  я  щось  таки  значу,
 Я  світ  цей  дивую  красивим  дитям.
 Накотяться  біди  –  повинна  здолати,
 Підкотиться  туга-  повинна  змовчать
 Немеркнуче  світло:  я  –  жінка,  я  –  мати,
 Запалена  Богом  остання  свіча.
 І  ,  хто  мене  кине,  –  покинутий  буде.
 Хто  словом  осудить  –  осудиться  сам.
 Земна  і  небесна  –  такою  прибуду!
 Такою  достанусь  грядущим  вікам.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723352
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 13.03.2017
автор: макарчук