О, як то добре, що немає болю,
Немає його в тілі і душі.
Є у поета часом перебої,
Коли йому не пишуться вірші.
Коли гуде спина, як дзвін церковний.
А ноги не прискорюють ходу.
У серці стук, розпливчастий мінорний,
Не дивишся на дівку молоду.
Як хворий чоловік душею й тілом,
І світ його в закритому вікні…
Він не орел, його безсилі крила,
Слова мовчать, немов слова німі.
Проте, коли зникають кудись болі,
А у вікні йде дівка молода.
Душа поета рветься знов на волю.
Ти знов орел, у тебе два крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723339
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2017
автор: Віталій Назарук