[i]Навколо все живе і промовляє
Блакиттю неба, спалахом зірок.
На варті мрій, надій та помилок,
Воно, здається, відповіді знає.
Послухай тишу, так багато в ній,
Торкнися серцем, обійми думками.
Все, що було і все, що буде з нами
Підказує тобі наперебій.
Шепоче вітром, місяцем манить,
Приходить уві снах, сідає поряд.
Ти тільки зупини на ньому погляд,
Спіймай і зрозумій чарівну мить.
Серед розмов, обов’язків, подій,
Життя, що замість танцю, в ритмі міста,
Під музику дощу, під шурхіт листя
Не залишай та не втрачай надій.
Допоки сонце сяє в небесах
І ясні зорі падають за обрій,
Все відіб’ється в серці і в очах,
Нас доля збереже, все буде добре.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723300
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2017
автор: Марина Панфьорова