Я цього щастя вже напилася до дна,
я загубила все ,що мала...
Є тільки ТИ!!Мене нема!!
Мені здається,що мене нестало...
Вже не шумить від радості у вухах,
метелик не тріпоче в глибині,
немає легкості і загадковості у рухах.
Лишились тільки тіні щастя на стіні.
Люблю тебе ,та бачити боюся.
Бо ти сидиш у всіх моїх думках,
а я вже стільки часу щиро не сміюся,
І Я НЕ МРІЮ ...
Із мрій моїх лиш попіл... чорний прах..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2017
автор: Евеліна(Мирослава Марків)