Я лишу по собі малий слід-
Отой шматочок стоптаний до крові
Трави, пустельний світ бетонний
І мертві співи мертвих солов'їв.
Чого досяг? Нічого дорогого:
Ні спомину, ні тіні, ні думок.
Поглинув тіло і мій розум морок,
І світ мене заковтує всього .
Кістки поламані, душа не має кисню,
Залишився лиш шум морського дна.
Я на розпутті, на розп'ятті ліпше:
Чому ж моя не б'ється голова
Об гострі скелі нерозкритих марень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723184
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.03.2017
автор: Сновида