І немає нічого незмінного:
Ні теорій, ані аксіом,
Ані кольору сходу кармінного
Чи комети з блискучим хвостом.
Почуття, що здаються одвічними,
Можуть раптом розсипатись в прах,
Щоб опісля з раптово-зустрічними
Перекреслить розпуку і страх.
Все минеться і все перемелиться,
Та не зАвжди чомусь так бува,
Бо образа туманами стелиться
І надію з дороги збива.
І не має нічого незмінного —
Через час воно стане нічим.
Ранок кольору темно-кармінного
Буде ніжним й чомусь мовчазним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723148
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2017
автор: Радченко