Болем сльозина скапує.
Душу до крові драпає
Те, що орел роздвоєний
Кров точить з нашихз воїнів.
І вже не дні, не місяці,
Роки – бинтами, ранами.
В небо птахами – тисячі.
Сотні – в добі з кайданами.
Хустки чорніють траурні.
Землі гробами давляться.
Владці – в промови бравурні,
В ігри смертельні бавляться.
Досить! Терпець обірваний.
Сльози у жмут зав’язані.
В голосі – крик надірваний.
Діять ми - зобов’язані!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723033
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.03.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)