Тополя з полем гомоніла:
– Чому земля твоя змарніла?
І змучені стоять жита?
І пісня жайвора не та?
Широке поле стрепенулось,
Мов від важкого сну проснулось:
– Не для війни моя земля.
Зерном, а не людьми встеля
Її господар хай щороку,
В ріллю, розпушену й широку,
Ніколи не впаде хай кров,
А запанує лад, любов,
Тоді наллється щедро колос,
І в небі жайворонка голос
Буде по-іншому звучать.
Пора нове життя зачать.
9.05.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723010
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2017
автор: Ганна Верес