Вже тищу літ, як на Стирі,
Знайшли притулок батирі.
Лишили пам'ять на віки,
В відвазі Чорні Клобуки.
Казав дідусь Мирін, мій дід,
Лишили в генах й наших слід.
Поклали голови життям,
Князю служили й їх синам.
Як потім половці з орди…
В нас розчинились назавжди.
Напевно, я один із них,
Цього ж не вичитаєш з книг.
Лишилось десь воно… в імлі,
Нам правду ж пишуть… москалі.
Ми не боялися нікого…
До Коліївщини задовго.
Волинь згадайте… там... УПА,
З нас починалася доба.
Тож гайдамаччина й донині,
Живе в лісах і подолинні.
Віддам їм шану землякам,
Волині славним воякам.
Лишили пам'ять на віки,
З Постирья Чорні Клобуки.
Від них несемо ми тягар…
В корчах народжений бунтар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2017
автор: Дідо Миколай