Розсілись важно голуби у сквері
На дерев’яних лавах, у партері.
На сцену-небо дивляться гульвіси,
Ждуть, поки сіру скине день завісу.
Не поспішає слати той привіти,
На сцену випускати Сонце, Вітер.
Дріма собі у лісовім болоті,
Зв'язавши крила надиху-охоті.
Птахи шнурком сидять незрушно, чемно.
У театральній залі тихо, темно.
Та ось нарешті день змилосердився.
Підняв завісу, випустив артистів.
З’явилось в жовте випудрене Сонце
(У п’єсі «Щастя» – головний герой це!)
Розтрощив Вітер Хмару з порцеляни.
Розкрилось Небо крокусом весняним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722877
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.03.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)