Знаєш...мені так холодно у сні,
Коли навколо стільки світла і тепла,
Коли по склу стікають краплі дощові -
Вогнем горить самотності душа.
Знаєш...мені так холодно у сні,
Коли навколо натовп люду,
Немов не має вікон у стіні,
Не має місця для людського бруду.
Знаєш...ніяк не можу я зігріти рук.
В душі моїй дотлів ліміт тепла
І тихим шепотом глухий сердечний стук
Марніє й потихесеньку стиха.
А все тому, що холодно у сні мені.
Ніяк не можу я зігрітись день за днем -
Тому щоночі плаваю в самотньому човні
На хвилях вірності, надії і бажань...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2017
автор: Франко Наталія