Примхливу хмарку сонце відхиля,
Укриті болота торішнім рястом
Вже розгрібає птиця попеляста,
У шкірці світла гріється земля.
Завівши в грудях серце – двигунець,
На лузі горобці здійняли гамір
Немов повеселитись мають намір,
Віщує день що вже зими кінець.
Немовби виринає з забуття,
Земля за мить наповнюється рухом
Аж серце вилітає з тіла духом,
Зарухало суглобами життя
Уже прийшла весни прекрасна мить,
І з неба семиколірна підкова
Мабуть вона також не випадково
Своє тепло і світло променить.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722829
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський