Боже, як я люблю Природу,
від кожної ромашки
в захват приходжу,
ковилі гордій
уклін свій приношу.
Милуюся нею, як воротами
Раю земного, неповторного
і невагомого.
Як же мало про нього знаю,
приймаю з розчуленням,
як належне, адже Таємниця Природи-
незбагненна, горда.
Вона поряд з нами на варті
незабутня наша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722813
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.03.2017
автор: Svitlana_Belyakova