Коли на землю опускається ніч,
А в повітрі відчувається уже весна,
Я буду думати, про що ти спиш,
І чи не з'явиться у твоїх снах іще одна.
Завжди чекатиму від тебе теплих слів,
І на останок міцно обіймати.
Ти своїм холодом мене зігрів,
Про що ж сьогодні будеш спати?
Не треба більше пелюстків троянд,
Ні подарунків грізних, шматків неба.
Бо за вікном світитиме моя зоря,
Відколи ти забрав моє серце до себе.
А ніч покриє всіх, і океан
На ледь відчутних хвилях провесни
Прилине в край вічних страждань,
Аби тебе в царство Морфея провести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2017
автор: Закохана в небо