Мене нема ні тут ні там ніде,
Та думка срібну ниточку пряде.
ВІрші мої вишиті словами,
Назавжди залишаться між вами.
Я теж колись візьму собі й засну,
Не відігрівши серце у весну.
А коли зовсім воно остине,
То земля прийме мене як сина.
І скажуть люди він прожив як зміг,
Та вітер часу збив його із ніг.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722685
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський