Я зв’яжу зап’ястя шовком поцілунку,
поглядом оксамиту спокушу.
Я осміхом торкнусь усмішки трунку,
словами зашепочу, залюблю.
Фібулу розхристуй - місяць-молодик,
поволі, накидку зіркову стягай,
торкайся, песть твій милий лик,
бо лиш з тобою я така нага.
Мені так легко від злиття,
коли на двох один лиш подих,
а в одних грудях серця два,
твоє кохання - неможливий подвиг.
До океану пристрасті тяжіє
метеоритовий політ зірок.
Атласом вогню тіла стриміють.
Дотик. Вибух. Невгамовний рок.
Солоний бриз змахну з обличчя.
Тоне amore сплав в западині розлук,
океану пристрасті майно-добича,
у холодній товщі дна не буде мук.
Отямся, не згадуй, не кохай
нічного сновидіння у розпуці,
кавою уранці губ не обпікай,
це-настій кохання на розлуці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2017
автор: олена гай