А я собі залишила на пам'ять
Байдужий слід його ясних очей...
На душу він мені лягає каменем,
Потоком сліз недоспаних ночей.
Як зможу я забути ті волошки?
Сумні та ніжні,як моя весна...
Я не боюся болю анітрошки,
Я свою чашу випила до дна.
Бринить промінням росяним світанок,
А у моїй душі бринить печаль.
Не знаю,як переживу цей ранок
Без тих очей,які мені так жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2017
автор: Cherry tree