[i]Часом нам бракує часу,
Часом, знов забракне сил.
Йду, повз цю критичну масу –
Дивлячись на небосхил.
І ось вже дійшов до краю,
Далі вже пішов за край.
Розчиняюсь і зникаю –
Ніч шепоче забувай…
Тільки зорі в небі сяють
І зникають поміж снів.
Дні за днями відлітають –
До далеких берегів.
Тільки зорі пам’ятають
Все, що було і, що є
Та під ранок теж зникають –
Певно згадують, своє…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722536
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.03.2017
автор: Валерій Кець