У дебрях гір милують зір
Стежини безіменні.
В один сплітаються узір
Смерек верхи зелені.
Стою вслухаюся…затих.
За те віддам останнє,
Щоб милуватися на них
Досхочу на світанні.
Тепло душевне променить
Від краю і до краю.
Зраділе серце срібна нить
Тихенько оплітає.
Мій рідний край оця земля,
Це небо в оксамиті.
Тут відчуваю знову я
Таємну силу миті.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722452
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський