Із безсоромністю сукуби,
бажання сповнена
і підступної ласки,
не питаючи
"можна, любий?"
ти пристрасно
прив'язуєш мої зап'ястки,
знімаєш одяг,
швидко,
грубо
неначе буду
вириватися із пастки,
переможно цілуєш губи
і за мить
повільно,
ніжно
ідеш у наступ
до кінця,
до млосної згуби
і ми зникаємо,
і час -
немає нас тут,
земля лиш -
набрякла,
волога -
пласти почуттів,
які чекають на заступ
спраглі до сім'я
і весни перемоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722447
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2017
автор: Олександр Деркач